April 7th, 2014

Кейт Лаумер яко монархіст

Originally posted by kostyantyn1979 at Кейт Лаумер яко монархіст
Монархізм Говарда Філіпса Лавкрафта – не виняток для американської літератури. Плідний і комерційно успішний американський письменник Джон Кейт Лаумер, який творив у жанрі наукової фантастики (рідше фентезі ) під псевдонімом Кейт Лаумер (в російськомовних перекладах також – Кіт Ломер або Лоумер), народився 9 червня 1925 року в Сиракузах (штат Нью-Йорк). Лаумер увійшов в 1973 році в двадцятку кращих англо-американських фантастів (читачі поставили його поруч із Ван-Вогтом і Гербертом Веллсом).

Він прожив довге й досить цікаве життя і міг сам запросто стати дійовою особою роману. Здобувши освіту в Університеті штату Індіана (в Блумінґтоні), Стокгольмському університеті (Швеція) та Університеті штату Іллінойс в Урбані (диплом архітектора), Лаумер наприкінці Другої світової війни та в післявоєнні роки чергував службу капітаном ВПС США з дипломатичною роботою (віце-консул і 3-й секретар посольства США в Бірмі). У той час Бірма була фантастично багатою на пригоди країною, вона керувалася британцями із Ранґуна, країну населяли три племінних групи, які ненавиділи один одного навіть більше ніж британців. Йдучи геть у 1948 році , британці передали владу племені по сусідству з Ранґуном, породивши і на півночі, й на півдні країни національні рухи опору. Уряд частенько поливав кулеметним вогнем демонстрації. Для дипломатичної спільноти того часу було характерно прикидатися, що Бірма є нормальною країною, цивілізованою згідно з західними стандартів. Дипломатична служба США піддавалася реорганізаціям і до, і після Другої світової війни. У результаті в ній виявилося кілька типів дипломатів, які погано уживалися один з одним. Чим старші і вищі за статусом вони були, тим менше знали про реальне становище в сучасному міжнародному співтоваристві і тим більше зневажали прагматиків, таких як капітан Кейт Лаумер, який перейшов на дипломатичну службу з авіяції. Неймовірна, по-візантійськи хитромудра складова історій про міжзоряного дипломата Ретифа зобов’язана своєю появою не тільки уяві Кейта, але й його спогадам про Бірму. Друкуватися Лаумер почав із 1959 року й невдовзі пішов із Держдепартаменту на письменницьку ниву.

У написаній на межі наукової фантастики, фентезі й альтернативної історії фантасмагорії «Відрядженні в нікуди» (Аssignment in Nowhere, 1968) з циклу про Імперіюм на авансцену виходить трагічна постать Джонні Керлона – останнього Плантаґенета, що первісно не знав про своє походження. Тут присутня притаманна для багатьох авторів фантастики й фентезі ідея спадку. Старовинний тесак, який він зберігає вдома, виявляється мечем Річарда Левине Серце, що воз’єднується зі своїм уламком і дивовижним чином оновлює родовий замок. Дії владних і свавільних людей, які жили тисячі років тому, впливають на наше життя. Філософсько-політична концепція Лаумера, висловлена в літературній формі, полягає в тому, що в сотнях паралельних світів, які пішли розгалуженням від певного історичного моменту, правлять монархи, що ведуть рід із далекого минулого, й навіть сама присутність людини королівської крови здатна спиняти Розпад – ентропію простору й часу, що пожирає цілі універсуми. Монарх підтримує й омолоджує світобудову самою своєю присутністю, протистоячи хаосу. Віднайти загубленого короля означає врятувати реальність Усесвіту, створити в ній острівець порядку й стабільности. Це діяч історії, а не символічна особа.

«Рузвельт кивнув.

– Я вважаю, що щось поза нами обома, Керлоне, записано на зірках, як кажуть. Протягом семисот років, ваші і мої предки боролися за право правити континуумом. Думай про це, Плантаґенете! У тисячах більйонів альтернативних світових ліній ваш клан і мій боролися протягом століть, аби домінувати над світом, нічого не знаючи про інших, ведених загальним інстинктом здійснити в ньому властивий їм потенціял. І тоді – день катаклізму, коли Розпад пронісся над ним, щоб стерти вщент їхній корінь, стебло і гілку – все, крім однієї людини в моїй лінії і однієї у вашій. ... Так, я боюся. Боюся своєї власної слабкости. Ви бачите – хоча це може здаватися неймовірним – я істинно хочу, щоб ви були частиною його, Плантаґенете. Дурна сентиментальність, але ви, як і я, – людина найдавнішого племени. Навіть бог може бути самотнім – або диявол. Я пропоную вам співпрацю. Але за першої можливости ви обернулися проти мене. Я мав би знати це. Я засвоїв урок. Я не мав вибору. Зараз мій курс ясний...
»