August 13th, 2012

10 серпня - 220-а річниця героїчної оборони палацу Тюільрі....подвиг в імя Європи...



10 серпня 1792 року так звана " французька " революція дійшла до повалення монархії. Закулісні ляльководи прийняли рішення про позбавлення французів залишків національної державності. Ударною силою заколоту було близько 20 тисяч революційний головорізів звезених з усієї Франції ( плюс " інтернаціоналісти " , так само як і під час революції 1917 року вони відігравали не останню роль ) . Вся ця зграя ( яку ліві історики іменують " повсталим народом " ) була чудо озброєна , в тому числі мала потужну артилерію . Їм протистояло біля тисячі швейцарських гвардійців та приблизно 200 шляхтичів -добровольців , без гармат . Шансів на перемогу вони не мали але це не зупинило купку героїв .
Короля Людовіка зрадницькі виманили в приміщення " національного зібрання ". Він розраховував на політичне вирішення конфлікту . Оборонці монархії виявились відрізаними від нього але палац без короля все ще був центром відданих йому сил.
Коли їм запропонували здати палац вони рішуче відмовились . Особливо цікавим був момент коли революційний генерал-інтернаціоналіст Вассерман запропонував це швейцарцям німецькою . Ця наволоч увійде в історію Франції та Європи як один з найстрашніших виконавців геноциду французів в Вандеї.“Діючи згідно з отриманими наказами, ми топтали дітей кінськими копитами, вирізували жінок, які – в усякому разі, ці – вже ніколи не народжуватимуть бандитів. Не можу похвалитися жодним полоненикам. Ми знищили усіх”.- ось як він буде рапортувати про свої "подвиги "трошки пізніше
Дійшло до штурму. На боці заколотників була кількісна перевага в співвідношенні 20 до 1 ( !!!) та тотально переважаюча вогнева міць. Але саме в цей момент проявилась перевага вільних людей над людиноподібним бидлом. Гармати гарматами але той хто використовує зброю завжди буде важливішим за саму зброю.
Під час штурму , за підрахунками історика Пелетьє, загинуло біля 3500 штурмуючих приблизно стільки ж було поранено. Простіше кажучи революціонери втратили третину (!!!) особового складу. І навіть такою ціною вони не змогли вирвати перемогу. Опір припинився лише коли король наказав його припинити . Нещасний Людовік як завжди намагався вберегти людські життя . Ось тут і проявилась шакаляча сутність ліваків. Вони влаштували полоненим справжню різанину але навіть в цих обставинах частині оборонців палацу вдалось вирватись і врятуватись.
Ця героїчна і водночас сумна сторінка в історії правого опору є глибоко символічною. Юрбі люмпенів ( багатонаціональній , що цікаво ) протистояли швейцарці ( представники найбільш волелюбного з європейських народів , уклад життя якого надзвичайно нагадував козачий ) та французькі шляхтичі , які були зразком для європейської аристократії протягом сторіч. Ніби два полюси європейської Традиції поєднались для того , щоб кинути виклик лівій чумі. І хоча вони не змогли зупинити сили зла але приклад їх подвигу назавжди залишиться в історії. Тоді вони захищали не просто королівський палац - вони захищали Європу над якою стала зловісна примара поневолення та геноциду. Вони назавжди стали символом високого воїнського духу Старої Європи .

П. С.
Пісня присвячена швейцарській гвардії...на фото " вмираючий лев " - скульптура присвячена гвардійцям які загинули 10 серпня 1792 року...виконавці "Choeur Montjoie Saint Denis " правий католицько-роялістський хор...


П.П. С
бонус.....пісня того самого колективу присвячена геноциду українців під час голодомору 1933 року....праві французи памятають не тількі про злочини якобінців але й про злочини їх більшовицьких нащадків

За обновлённый Советский Союз! ( антисовковий стьоб )

геніальний антисовковий стьоб....

Originally posted by krylov at За обновлённый Советский Союз!
Меня часто упрекают – и даже, я бы сказал, изобличают - в антисоветизме. Дескать, я ненавижу Советский Союз, реальный социализм, достижения, космос, дружбу народов.

Что ж, не отрицаю, поводы к тому я давал. Я много писал о негативных чертах советского строя, об ошибках, о перегибах. Но мои внимательные читатели могли заметить, что я никогда не отвергал основы социалистического общежития, не говорил о том, что социализм и интернационализм неприемлемы всегда и везде, вообще и в целом.

Да, я подчёркивал – иногда чрезмерно сгущая краски - факты злоупотреблений, непродуманной политики, разного рода искривлений, которые в результате и привели к крушению величайшей державы двадцатого века, досрочному и бесславному концу Великого Эксперимента.

Однако (и пора об этом заявить открыто) я пребывал и пребываю в уверенности, что Союз Советских Социалистических Республик может и должен быть восстановлен.

Теперь, после двадцати лет без СССР, всем разумным людям доброй воли должно быть ясно, что мир без Советского Союза – это мир, во-первых, монополярный, американоцентричный, и, во-вторых, неустойчивый и не способный к стабильному управляемому развитию. Это мир «управляемого хаоса», который ежеминутно и ежесекундно может смениться хаосом неуправляемым, хаотическим (простите за тавтологию). Это мир перманентного кризиса – экономического, идеологического, экологического, культурного, национального, геополитического. По сути же это кризис человеческой цивилизации как таковой.

Я верю, что величайшая геополитическая катастрофа двадцатого века должна быть преодолена, а Советский Союз может и должен возродиться.

Разумеется, я не имею в виду банальное «возвращение территории». Это ничего не даёт - буржуазный Советский Союз есть оксюморон. Восстановление СССР предполагает в качестве непременного условия и восстановление Советской Власти, в обновлённом её варианте. Социализм, общественная собственность на средства производства, разумное планирование, ответственная социальная политика и т.п. абсолютно необходимы для т ого, чтобы цивилизация, наконец, вышла из буржуазно-империалистического тупика.

Скажу больше. Несмотря на все свои демократические симпатии, я понимаю, что в определённой исторической ситуации совершенно необходима «спасительная жёсткость». Достойный ответ на вызовы современности предполагает решительные меры, в том числе – отказ от традиционных форм демократии, которые себя исторически изжили. Нам нужна демократия социалистическая, подлинно народная, основанная на порядке и дисциплине. В кризисном мире нам нужнее всего порядок и дисциплина, а не так называемые «права человека», которые сплошь и рядом оборачиваются «правами» разного рода извращенцев и девиантов, цинично попирающих традиционные ценности. Впрочем, не девианты опасны, они лишь следствие болезни, имя которой - расслабленность, дряблость современных демократических режимов, отсутствие упругой и жёсткой политической воли.

Я думаю, сейчас настало время для своего рода нового сталинизма, не столько даже от слова «Сталин» (хотя, разумеется, заслуг Верховного Главнокомандующего мы не умаляем), сколько от слова «сталь» - то есть некий жёсткий стержень, на который только и можно насадить нашу рыхлую, распадающуюся цивилизацию. (Не могу не отметить - к аналогичным выводам совсем недавно пришёл такой парадоксальный, но радикально честный мыслитель, как Эдуард Лимонов).

Из этого вовсе не следует, что мы вправе пренебрегать демократическими ценностями как таковыми. В частности (и я хочу это подчеркнуть особо – как националист), интернационализм как глобальная интегрирующая идеология не противоречит правам народов, в том числе и праву на самоопределение – в рамках единого социалистического отечества. Право на самую широкую автономию, право на свободное развитие самобытной национальной культуры (если она не запятнала себя империализмом и подавлением иных народов и культур), должно не просто соблюдаться, а быть поставлено во главу угла. И, разумеется, это касается прежде всего народов угнетённых, народов, испытавших на себе тяжесть империалистического гнёта, а не народов-держиморд, народов-угнетателей.

Надо отдавать себе отчёт ещё и вот в чём. СССР не может быть восстановлен на старой материальной базе, которая себя, во-первых, изжила, и, во-вторых, доказала свою неспособность быть материальной базой социалистического общества.

Collapse )

И да восторжествует историческая справедливость.

)(